анатомія

 Скелет (від грец. skeleton — висохлий, висушений) є компле­ксом кісток (os, ossis), які виконують опорну, захисну, локомото­рну функції. До складу скелета входять більше 200 кісток, з них 33—34 непарні. Скелет умовно підрозділяють на дві частини: осьовий і додатковий. До осьового скелета відноситься хребетний стовп (26 кісток), череп (29 кісток), грудна клітка (25 кісток); до додаткового — кістки верхніх (64) і нижніх (62) кінцівок. Кістки скелета є важелями, що приводяться в рух м'язами. У результаті цього частини тіла змінюють положення по відношенню один до одного і пересувають тіло в просторі. До кісток прикріпляються зв'язки, м'язи, сухожилля, фасції. Скелет утворює вмістища для життєво важливих органів, захищаючи їх від зовнішніх дій: в порожнині черепа розташований головний мозок, в хребетному каналі — спинний, в грудній клітці — серце і великі судини, ле­гені, стравохід тощо, в порожнині тазу — сечостатеві органи. Кіс­тки беруть участь в мінеральному обміні, вони...

Ребра Людина має 12 пар ребер (costae) (мал. 43, 44). У далеких зоопредків людини, як і в багатьох сучасних ссавців, ребер значно більше. Кожне ребро — це зігнута вузька і трохи скручена по довжині пластинка. Складається з двох нерівних частин — більшої задньої кісткової частини та меншої передньої (ребрового хряща) і має два кінці — хребтовий, яким з'єднується з хребтом, і груднинний. Сім верхніх ребер, названих справжніми ребрами (costae verae, I —VII), фіксуються груднинними кінцями до груднини. З решти ребер, які називаються несправж німи (costae spuriae, VIII —XII), VIII, IX і X ребра своїми хрящами послідовно приєднуються одне до одного, утворюючи реброву дугу (arcus costalis), XI і XII ребра закінчуються вільно в товщі м'язів передньобічної стінки живота — коливні ребра (costae fluctuantes) (див. мал. 46). На кістковій частині ребра розрізняють головку, шийку й тіло. На головці ребра (caput costae) є суглобова поверхня (faciès articularis capitis costae) для з'єдна...

Будова хребта людини — відділи і функціональність Хребет людини являє собою складну кісткову систему, яка забезпечує опору прямоходіння і фізіологічне функціонування внутрішніх органів. Всі відділи хребта людини мають своєрідну специфічну будову і складаються з 32-34 розташованих в ряд хребців, складаючи основу людського скелета. Окремі елементи (хребці) сполучені суглобами, зв’язками і міжхребцевими дисками між собою. Скільки відділів у хребті людини, і які органи залежать від їх стану? Усього розрізняють п’ять відділів, кожен з яких, крім куприкового, володіє своєрідними вигинами, і відповідає за роботу певних органів і частин людського тіла. Шийний (7 хребців) — мозковий кровообіг, гіпофіз, пазухи, язик, голосові зв’язки, губи, очі, шкіра, щитовидка, вуха, м’язи, плечі, лікті. Грудний (12 хребців) — легені, серце, бронхи, шкіра, нирки, грудна клітка, живіт, руки, печінка, лімфа, наднирники. Поперековий (5 хребців) — кишечник, апендикс, сечовий міхур, чоловічі статеві о...

кістки Система скелета людини нараховує 203-206 (36-40 непарних і 164-166 парних) кісток, становить 1/5—1/7 частину маси тіла (у дітей більше) і відіграє значну роль у життєдіяльності організму. По-перше, система скелета, виконуючи функцію опори, має механічне значення: на кістках починаються й до них прикріплюються посмуговані м'язи, при скороченні яких кістки виконують роль плеча важеля  I  і II роду. Цим забезпечується переміщення тіла або окремих його частин у просторі, а також стійка рівновага тіла в різних положеннях. По-друге, кістки є міцним захистом для головного і спинного мозку (череп, хребет), а також значною мірою для органів грудної порожнини і малого таза. По-третє, кісткова тканина є основним субстратом, де відкладаються мінеральні солі та здійснюється мінеральний обмін. По-четверте, у внутрішньокісткових порожнинах міститься червоний і жовтий кістковий мозок (medulla ossium rubra et flava). Жовтий кістковий мозок у дорослої людини не функціонує як кровотворн...

Волосся покриває майже всю поверхню нашого тіла. Деякі волосини дуже тонкі й малі, тому майже н е помітні. Кожна волосина складається зі стрижня, що виходить на поверхню шкіри, і кореня, що перебуває в середньому шарі шкі­ри — дермі. Стовщений кінець кореня утворює волосяну цибулину. Цибулина — це жива, зрос­таюча частина волосини. Вона міститься у воло­сяному мішечку (фолікулі). До нього підходять кровоносні судини, що живлять волосся, нервові волокна й сальні залози, секрет яких надає во­лоссю блиску. Стрижень волосини складається зі щільних ороговілих (кератинових) клітин, подібних до клітин зовнішнього шару епідермі­су. До основи волосяного мішечка примикає маленький недорозвинений м’яз, що піднімає волосину. У разі зниження температури повітря, сильного переляку м’яз скорочується, і волосся «дибиться», а шкіра вкривається дрібними горб­ками (так звана гусяча шкіра). Волосся містить пігмент меланін (чорний, коричневий, жовтий), що визначає його колір. Найдовше волосся — на голові....

Нігті — це рогові пластинки, розташовані у за­глибленні нігтьового ложа, оточеного шкірною складкою — нігтьовим валиком. Крізь нігтьову пластинку (тіло нігтя) просвічує матрикс — корінь нігтя, що має форму півмісяця. Звідси починає­ться зростання нігтя. Протягом дня нігтьова пластинка відростає на 0,2 мм і повністю онов­люється за 3-4місяці. Розшарування нігтьової пластинки і поява в її товщі вкраплень молоч­ного кольору пов’язані найчастіше з браком в організмі кальцію. Нігті слід утримувати в чистоті, тому що саме під ними накопичується найбільша кількість хворо­ботворних мікроорганізмів. Спеціальний догляд за нігтями руки — манікюр — передбачає надання їм гарної форми (стрижкою й підпилюванням), звільнення їх від надшкір’я та (за бажанням) по­криття лаком. Підпилювати нігті потрібно в одному напрямку, інакше вони будуть розша­ровуватися. Для догляду за нігтями слід користу­ватися тільки власним манікюрним приладдям, щоб не заразитися грибковими та іншими захво­рюваннями.

Кров  - Рідина, що циркулює в кровоносній системі і переносить гази та інші розчинені речовини, необхідні дляметаболізму або утворюються в результаті обмінних процесів. Кров складається з плазми (прозорої рідини блідо-жовтого кольору) і зважених в ній клітинних елементів. Є три основних типи клітинних елементів крові: червоні кров'яні клітини(Еритроцити), білі кров'яні клітини (лейкоцити) і кров'яні пластинки (тромбоцити). Червоний колір крові визначається наявністю в еритроцитах червоного пігменту гемоглобіну. В артеріях, по яких кров, що надійшла в серце з легких, переноситься до тканин організму,гемоглобін насичений киснем і забарвлений в яскраво-червоний колір; в венах, по яких кров притікає від тканин до серця, гемоглобін практично позбавлений кисню і темніше за кольором. Кров - досить в'язка рідина, причому в'язкість її визначається вмістомеритроцитів і розчинених білків. Від в'язкості крові залежать значною мірою швидкість, з якою кров протікає чере...